рок тьотка

За склопакетами сьогодні -25 а то й усі -30. А вчора у мене поламалася застібка на куртці. Я вважаю це достатньою умовою для сидіння сьогодні вдома. Наш пузо-татко ще спить і я планую на роботу йго не пускать. Ну хіба шо в магазин бо нам з пузо- лялею може чогось захтітись.

Доречі пузятко, що 3 місяці сиділо тихесенько й не помітно вирішило, що час йому показатись і тепер більшає з кожним днем. Так мені скоро тре буде куплять нову куртку і якісь светри.

Три місяці нудоти вже позаду, два тиждні в лікарні ми також пережели і от тепер моє пузятко почало випинатися потрошку. Наш татко ніби схаменувся чи може просто до нього почало доходити потрошку... Моя пузо-ляля не вподобала мій старий гардероб і вирішила в нього не вміщатися) На мені різко перестали застібатися усі джинси і штані) Най зимова куртка і та на мені ледь-ледь сходиться)

Найголовніша новина в тому, що у мене буде ляля. Чому у мене? Бо чомусь я не певна в тому, що на момент появи лялі ми ще будемо разом. Чомусь не хочу я виховувати дитину з алкоголіком.  І цю проблему стало дуже гостро помітно саме зараз коли я вагітна. Мої батькі сказали, що вибір за мною, а вони підтримають і допоможуть в усьому. Ще одним мінусом як виявилося є те, що на цю людину ні в чому не можна покластися. Отака от тяжка бабська доля.

Ну по перше ми знову переїхали. Прожили ми у Чубиньському місяц і якось не затишно нам там було. Та й хазяїн- йог той ще перл...  Тож ми повернулися до міста. Живино нині на Севастопольській. Нас запросили до себе його бабуся з дідусем. Тут їм і допомога і гарний настрій потрапили у квартиру разом із нами.

Я по трошку намагаюся вчитися. По середах ходжу до діток у школу, допомагаю їм робити домашні завдання і іноді веду бесіди. У мене першачки тож з ними хоч і складнувато, але дуууже весело. Зараз вони пишуть прописи і які ж страждання несуть їм із собою ті каверзні "и" та "у".  То літери не хочуть нахилятися в потрібну сторону, а то і зовсім лінії у літери складатись відмовляються. От і допомагаю я їм боротися їз тим нещастям.

А вдома на мене чекають коханий чоловік і смачнюча приготована ним вечеря. От так от і живимо. І отут нам затишно.

Тільки якщо Юра Журавель співає про рокенрольщика то в моєму випадку хворобливість проявляється  слабкістю, сирістю у носі і хворим горлом. Де я підхопила ту заразу я поняття не маю.

Ну і наче б то всьо...

Ми врешті решт переїхали.  Ще далеко не все перевезено, але дуже затишно нам тут із мурчиком.

Інститут зустрів дивно... Обрали мене старостою. У п"ятницю здала останні екзамени академрізниці і от тепер дихати якось легше.

Я,що правда, трохи згублена у просторі і часі. Навалилося усе й одразу, от і гублюся, але я впораюся, звикну і всьо буде круто.

Намагаюся розібратися в моногібридному схрещуванні. То капєц.

Чи то мої мізки відмовляються працювати після такого довгого відпочинку чи то просто реально складно...

Малюки обрали мене старостою. Ото вже лячно...

Сьодні все якось дивно... Дивно знову бути на 2 курсі. Дивно сидіти з чужою мені групою. Дивно збирати речі і посуд. Дивно дзвонити коханому і дуже нервувати. Не знаю чому. Вся як на голках.

Нєєє, любі мої, життя не зебра, а сінусоїда.  І дуже мене радує той факт, що не буває "худа без добра".

Їздили ми сьогодні у Чубинське. Їздили продуктивно і я сподіваюся, що не дарма. Спілкувалися із йогом. Той не п"є, не курить, не їсть м"яса і недорого бере за житло. Йог виявився людиною своєрідною, але дуже приємною. Порадувала відсутність реакції на наші із чоловіком вуха і на чоловікові ,помальовані татухами, руки. Батько досі зі мною не говорить... Біда. Проте скоро повинно прийти поштою моє замовлення і буду я ходити добра і хороша.

Пи.Си. Людоньки, співайте пісень уголос своїм рідним і близьким! Співайте вдома і на вулиці! То дуже підніме настрій і співаку і слухачеві. Перевірено)